ГІМНАЗІЯ

Перехід від дитинства до дорослості у всіх напрямках розвитку - фізичному, розумовому, моральному, соціальному - у молодших підлітків збігається із кризою переходу з початкової школи в середню. Причиною багатьох труднощів для учнів 5-х класів є неможливість легкої і швидкої адаптації до нових зрослих вимог школи й родини, новим предметам і вчителям, новому режиму, фізичним і навчальним навантаженням.

З переходом в 5-й клас взаємини з однолітками стають більш вибірковими. Морально-вольові якості молодшого підлітка стають найважливішою підставою переваг. Статус особистості зв'язується з вольовими й інтелектуальними властивостями однолітка. Емоційні зв'язки в колективі стають настільки значимими, що їх порушення супроводжується стійкими станами тривоги й психологічного дискомфорту й можуть виявитися причиною неврозів. Наявність негативного психологічного клімату веде до взаємного нерозуміння, до того, що діти не можуть продуктивно й змістовно спілкуватися зі своїми однокласниками, не почувають себе в колективі прийнятими на рівних, часто не мають гарних приятелів і надійних друзів у рамках свого класу. Неминучий наслідок цього - конфліктна ситуація, у яку може бути втягнуть майже весь клас

Тому в багатьох виникає підвищена тривожність, непевність, знижується успішність.

Отже, як відомо, процес адаптації включає в себе 3 показники, а саме біологічну (що залежить безпосередньо від фізичних показників здоров’я кожної дитини), психологічну та соціальну адаптації. На останні два показники ми і маємо звернути нашу увагу. Але хочу підкреслити на самому початку, що це не має бути завданням лише класного керівника, вчителів-предметників або психологічної служби. Велику роль при цьому мають відігравати батьки дитини. І можливо їх завдання набагато складніше ніж наше.

Доцільним є проведення спеціальних занять з п’ятикласниками, спрямованих на підвищення ефективності навчальної діяльності та формування вміння вчитися. В цей період батькам і вчителям потрібно допомогти дитині навчитися самостійних способів здобуття знань: уміння користуватися додатковою літературою, довідниками, словниками, навчальними відео й аудіо касетами тощо. Дорослі повинні бути готові до того, що якщо не допомогти дитині в цей період, може відбутися зниження інтересу до навчання. Може з’явитися симптом «розчарування» школяра у своїй позиції , як учня, а також небажання виконувати навчальні завдання на уроках і особливо вдома, небажання відвідувати школу через невиконані уроки. А в результаті – виникнення конфліктів з батьками, вчителями.

Сучасна спеціальна література дає нам безліч порад - як розвивати мову дитини, підготувати до навчання грамоті, як перевірити, немає чи в нього порушень, що заважають навчанню й т.д. Мені здається доречним поговорити не стільки про інтелектуальний, скільки про душевну, психологічній готовності до старшої школи, від якої залежать не тільки шкільні успіхи, але й самопочуття дитини. Всі ми хочемо, щоб наші діти росли здоровими й успішно вчилися. Але чи завжди ми ясно розуміємо, як багато це залежить саме від душевного стану дитини.

Отже, перше і основне: не зірвати віру дитини в себе як вже у дорослого школяра. Нехай він увійде в старшу школу як у нову, цікаву справу - з вірою у свої можливості й готовністю випробувати себе. Щоб сформувати таку віру й таку готовність, ми повинні добре знати дитину, тверезо оцінювати його здатності й схильності, представляти межі його можливостей, все те, чим він обдарований, що вміє й до чого схильний. Іншими словами, ставитися до нього як до себе; ми адже себе цінуємо за те, що ми вміємо, але розуміємо, що знати і вміти все неможливо.